Перші Конституції Згромадження зобов’язують своїх членкинь до плекання особистої святости. Вони визначають при цьому три головні напрямки праці сестер. А це: навчання дітей і молоді, у цьому також просвітницька праця серед старших, опіка над хворими і похилими віком та дбання про чистоту і красу Божих храмів, церковних риз, тощо.

Ідучи назустріч потребам виховання дітей і молоді та опіки над хворими у занедбаних селах і містечках Галичини, яка залишалась у ХІХ ст. під австрійською займанщиною, а фактично була підпорядкована Польщі, сестри ставали «всім для всіх», тобто учительками, виховницями дітей і старших, медсестрами і опікунками хворих і тими, які від самих початків дбали про благоустрій Божих храмів, шили церковні ризи, випрацьовуючи і вдосконалюючи їхню форму.

Всі ці праці виникали з реальних потреб Церкви і суспільства. З плином часу згаданий апостолят набирав різні види, в залежності від потреб даної країни, як напр.: праця в школах і вищих навчальних закладах, лікарнях приватних і державних, адміністративні роботи в семінаріях і єпископських резиденціях, ведення різних церковних організацій.

У змінених обставинах часу і місця сестри, задивлені у взір Пресвятої Богородиці, Покровительки Згромадження і Блаженної Йосафати, першої Служебниці, далі стараються добре працювати у Христовому Винограднику. Завжди близькі людині і її справам, вкладають у виконувану працю ціле серце, великий потенціал особистого запалу та ініціативи на більшу Божу славу, честь Пресвятої Богородиці і особисте вдосконалення.