Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії

В історії Вселенської Церкви зародження Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії найвимовніше виявляє дію Божого Провидіння. Співзасновницею поруч із отцем василіянином Єремією Ломницьким та парохіяльним священиком Кирилом Селецьким стає молода львівянка, яка уже відчула дотик Ісуса до свого серця і тому вирішила обітувати Йому все своє життя в чернечому стані. Перша служебниця с. Йосафата Гордашевська, посвятившись Богові і своєму народові, йдучи «туди, де є найбільша потреба», стає для побожних дівчат, що також відчули покликання до богопосвяченого життя, живим прикладом служіння і втіленням харизми засновників.

Все тоді народжувалося у великій тиші, скромності й простоті, без галасу, подібно як Христос у вбогій стаєнці у Вифлеємі. Та вже перші плоди посвяти сестер служебниць між українськими селянами в опущених галицьких містах і селах викликали велике захоплення сестрою Йосафатою та першими сестрами. Люди дивилися на них, як на небесні створіння, подібно, як господар дивиться на свій золотистий лан, на який спадають сонячні промені, очікуючи Господнього чуда. Не заможні й гордовиті, а прості люди, звичайні селяни говорили про свого ангела – с. Йосафату, бо вона прирекла своє життя на злагіднення їхнього болю і на зближення їхніх сердець до Бога. 

Але настав той благодатний час, коли про с. Йосафату довідався весь світ – не з високих трибун чи з телебачення, як це часто роблять ті, які хочуть сподобатися людям  своїми гучними обіцянками, щоб їх лишень вибрали, а опісля зникають як привиди… Про неї промовляв святий папа Іван Павло ІІ, коли в 

Хоча земне життя блаженної Йосафати завершилося 100 років тому, однак пам'ять про неї ‒ невмируща, бо як сказав псалмопівець: «… пам’ять про праведника буде вічна» (Пс. 111:6). Чи могла вона думати, що після швидкого завершення життя, у віці всього лиш 50 років, Бог згодом прославить її «славою святих», піднесе на престоли слави, хоча процес офіційного проголошення ще триває. Культ почитання сестри щораз більше зростає серед Божого народу, бо не одна людина за її духовним посередництвом досвідчила Господньої ласки і любові, що сходила через її руки і серце, молитви і служіння у Божих храмах, школах, сиротинцях тощо.2001 році у Львові, в якому вона народилася, зараховував її до лику блаженних. Такий дарунок приготував Всевишній Україні, про який ніхто і ніколи не міг подумати! Тож про блаженну Йосафату Гордашевську щораз більше довідується світ  і з усіх усюд звертає свій погляд до Вічного Міста, в якому спочивають її мощі.

Що більше віддаляє нас час від земного життя блаженної Йосафати, то краще можемо приглянутися до неї та її світлого задуму, який Бог своєю рукою вписав в її душу; до слів та вчинків любові, які стали благодатним ґрунтом, на якому зродилося Згромадження. «Посаджені в Господньому домі, вони на дворах Бога нашого квітнутимуть» (Пс. 92:14). Саме завдяки бл. Йосафаті сестри служебниці завдячують своїм зростом, новими покликаннями, бо вона залишається для них зорею провідницею і заступницею перед Богом. Вона й надалі йде зі своїм потребуючим народом, своїми послідовницями не тільки в Україні, але по різних континентах, де потребує Церква.

Кожна сестра служебниця вдивляється в ідеал Йосафати, прямуючи її слідами до Христа. Власне оце ступання її слідами є результатом того, що про неї пишуть нові книги, складають пісні, заносять щораз більше молитов, які наближають Йосафату до людства, а людство до Бога.

2019 рік став ювілейним роком вшанування 150-річчя від дня народження і 100-річчя від дня переходу у засвіти блаженної Йосафати. З цієї нагоди в Римі, в найбільшій і найстаршій у світі Марійській святині Санта Марія Маджоре, яка сягає ще ІV століття, відбулася урочиста Літургія. Висока молитовна місія ‒ співати Службу Божу 5 вересня на прославу блаженної Йосафати випала хорові «Алетея» храму св. Юрія при монастирі отців василіян у м. Червонограді із Львівщини – того славного Кристинополя, що був колискою і серцем Згромадження ССНДМ.

У цій незабутній для усіх молитві, яку очолив блаженніший Святослав Шевчук за участю майже всього синоду УГКЦ, духовенства Рима та його околиць, Генеральної настоятельки Згромадження ССНДМ, Провінційних настоятельок та сестер служебниць провінцій,  а також численних вірних, які наповняли базиліку, линула молитва прослави і подяки за дар життя і святості першої української служебниці, служіння якої приносить щедрі плоди, не обмежені простором і часом.