«Гарне виховання, серйозна вдача, злучена з веселим гумором, сиво-зелені очі, що випромінювали радість, а цілий вираз обличчя проявляв спокій, що походить з глибокої злуки з Богом …» То була Йосафата, перша Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії.
Народилася вона у Львові, 20 листопада 1869 року у багатодітній сім’ї. Михайлина (таке було її хресне ім’я) була незвичайною дитиною — відзначалась гострим розумом, людяністю і глибокою духовністю. Закінчивши з відзнакою школу, Михайлина через матеріальну скруту не змогла продовжити навчання і пішла працювати на фабрику скла. Незадовго змінила шум фабрики на тиху працю гаптувальниці, щоб більше вправлятись у духовному житті, спілкуватись з Богом.
Вже з дитинства вона відчувала глибоку любов до Бога та виявляла побожність й виразні ознаки чеснот. Її потягала любов Творця і з роками зростала в її серці приналежність до Нього і бажання служити Йому.
“Коли бл.п. о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, її духовний провідник, запропонував їй стати першим членом новозадуманого апостольського Згромадження, першого в греко-католицькій Церкві, Йосафата, в молитовній задумі, запитала себе: Що Господь хоче від мене? Чого мій народ тепер невідклично потребує? В молитовному роздумуванні розпізнала, що Бог кликав її до цієї важливої місії; усвідомила, що її бідний, пригноблений народ потребував духовного, морального й культурного піднесення. Йосафата серцем і душею бажала підняти людей із цієї нужди, допомогти своєму народові, виховувати в ньому почуття гідності Божих дітей, усвідомлювати їх, що Бог їх любить. Хотіла “виховувати серце народу” для Бога та щоб її послідовниці євангелізували “там, де є найбільша потреба”. Її сестри мали йти до народу, жити між людьми, служити їм у їхніх потребах, а понад усе, через своє богопосвячене життя бути, "живим світлом для темних дітей Русі".
Церква поблагословила та схвалила цей задум і Сестри Служебниці отримали від Церкви святу спадщину - бути вірними своєму покликанню, своїй посвяті та своїй місії” Протягом свого короткого життя сестра Йосафата багато терпіла від нерозуміння. 7 квітня 1919 р. вона померла у тяжких болях, спричинених туберкульозом кісток. У листопаді 1982 р. останки сестри Йосафати були перенесені до каплиці в Головному домі Сестер Служебниць у Римі. Беатифікація Співзасновниці нашого Згромадження відбулася 27 червня 2001 р. у її рідному м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді під час візиту в Україну Папи Івана Павла ІІ. Блаженна Йосафата, після свого переставлення до вічності, а особливо після беатифікації, перестала бути відомою тільки для українців. Вона відкрила свoї обійми і своє серце для всіх потребуючих людей, яких так любила за своє життя і до яких ішла, щоб «служити там, де найбільша потреба». Сотні людей моляться та просять її заступництва у своїх матеріальних і духовних потребах. До Головного дому постійно надходять численні свідчення про особливі ласки, отримані через її заступництво. Завдяки своїй любові до людей, Блаженна Йосафата після смерті та проголошення Блаженною стала відомою у всіх куточках планети. До нас пишуть мешканці зі всіх континентів, які, крім свідчень, просять також отримати її мощі, щоб присутність Блаженної Йосафати була для них постійною.
